CRI(2000)21

Version ukrainienne

Ukrainian version

Європейська комісія

проти расизму та нетерпимості

Загальнополітична рекомендація

ЄКРН № 5:

Боротьба з виявами нетерпимості по

 відношенню до мусульман

та з дискримінацією мусульман

Страсбург, 16 березень 2000

Secretariat of ECRI

Directorate General of Human Rights and Legal Affairs

Council of Europe

F - 67075 STRASBOURG Cedex

Tel.: +33 (0) 3 88 41 29 64

Fax: +33 (0) 3 88 41 39 87

E-mail: [email protected]

Наша ВЕБ-сторінка: www.coe.int/ecri

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості:

нагадуючи про Декларацію, яку було прийняту главами держав і урядів держав-членів Ради Європи під час першої зустрічі на вищому рівні у Відні 8‑9 жовтня 1993 року;

нагадуючи, що у Плані дій щодо боротьби з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом та нетерпимістю, який був визначений в рамках цієї Декларації, Комітету міністрів було запропоновано створити Європейську комісію проти расизму і нетерпимості, яка, окрім здійснення інших повноважень, буде виробляти рекомендації стосовно загальної політики, а ці рекомендації в подальшому будуть запропоновані державам-членам;

нагадуючи також про Заключну декларацію і План дій, які були ухвалені главами держав та урядів держав – членів Ради Європи під час їхньої другої зустрічі на вищому рівні у Страсбурзі 10‑11 жовтня 1997 року;

підкреслюючи, що ця Заключна декларація підтверджує мету держав - членів Ради Європи побудувати більш вільне, більш толерантне і більш справедливе європейське суспільство а також посилити боротьбу з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом та нетерпимістю;

нагадуючи про те,  що стаття 9 Європейської конвенції з прав людини захищає право на свободу думки, совісті і віросповідання;

підкреслюючи також принцип недискримінації, який міститься в статті 14 Європейської конвенції з прав людини;

пам’ятаючи про пропозиції, які містяться в прийнятій на Парламентській Асамблеї 19 вересня 1991 року Рекомендації № 1162 про внесок ісламської цивілізації до європейської культури;

враховуючи висновки семінару з питань релігії та інтеграції іммігрантів, який був організований Європейським комітетом з питань міграції в Страсбурзі 24‑26 листопада 1998 року;

підкреслюючи, що інституційні принципи, якими регулюються відносини між державою і релігією значно різняться в різних державах - членах Ради Європи;

будучи переконаною в тому, що мирне співіснування релігій в плюралістичному суспільстві базується на дотриманні принципу рівності та недискримінації між релігіями в демократичній державі із чітким розрізненням державних законів і релігійних приписів;

нагадуючи про те, що іудаїзм, християнство та іслам взаємно впливали один на одного й протягом століть впливали на європейську цивілізацію; нагадуючи також у цьому контексті про позитивний внесок ісламу у постійний розвиток тих європейських общин, невід’ємною складовою яких він є;

будучи занепокоєною з приводу зростання релігійної нетерпимості по відношенню до ісламських і мусульманських общин у тих країнах, де ця релігія не сповідується більшістю населення;

надзвичайно жалкуючи з приводу того, що інколи представлення ісламу основане на недружніх стереотипах, в результаті чого ця релігія зображується як така, що несе в собі загрозу;

відхиляючи всі ісламістські детерміністичні погляди і визнаючи велике внутрішнє розмаїття в практиці цієї релігії;

будучи глибоко переконаною у необхідності боротися із забобонами по відношенню до мусульманських общин і підкреслюючи, що такі забобони можуть проявлятись на різних рівнях, зокрема, у вигляді загального негативного ставлення а також у вигляді різних проявів дискримінації, актів насильства або переслідування;

нагадуючи про те, що, не зважаючи на прояви релігійної нетерпимості, про які йшлося вище, одною із характерних рис сьогоднішньої Європи є тенденція до розмаїття віросповідань у плюралістичному суспільстві;

відкидаючи всі прояви релігійного екстремізму;

підкреслюючи, що принцип поліконфесійного і полікультурного суспільства пов’язаний з прагненням релігій співіснувати в рамках суспільства, частиною якого вони є;

рекомендує урядам держав-членів, на території яких перебувають та проживають в якості меншин мусульманські общини:

-           забезпечити, щоб мусульманські общини не зазнавали дискримінації через спосіб організації та відправлення своїх релігійних обрядів;

-           встановити, узгодивши це на загальнодержавному рівні, відповідні санкції за випадки дискримінації на релігійній основі;

-           вжити необхідних заходів для забезпечення повної гарантії свободи відправлення релігійних обрядів; у цьому контексті особливу увагу треба приділити усуненню непотрібних законодавчих чи адміністративних перешкод, які заважають будівництву достатньої кількості відповідних релігійних споруд і відправленню релігійних обрядів ісламу і відправленню похоронних обрядів;

-           забезпечити, щоб органи державної влади в своїй повсякденній роботі свідомо враховували законні культурні або інші потреби населення, які обумовлені поліконфесійною природою суспільства;

-               слідкувати за тим, щоб на практиці у випадках, коли йдеться про набуття громадянства, не мала місце дискримінація на релігійній основі, а також, в разі потреби, були вжиті необхідні заходи з тим, щоб такій дискримінації було покладено край;

-               вжити необхідних заходів для припинення будь-яких проявів дискримінації на основі віросповідання у доступі до навчання;

-           вжити заходів, якщо необхідно, то і на законодавчому рівні, для боротьби із дискримінацією, що базується на релігійному грунті, при одержанні роботи і на робочих місцях;

-               заохочувати роботодавців у розробці і ухваленні “кодексів правильної поведінки” з метою побороти дискримінацію, що базується на релігійному грунті, при одержанні роботи і на робочих місцях а також, де це видається можливим, намагатися таким чином розвивати представництво на робочих місцях, щоб було відображено розмаїття общини, про яку йде мова;

-           визначити, чи члени мусульманських общин є об’єктом дискримінації, що пов’язана із соціальним виключенням, і якщо це має місце, то вжити всіх необхідних заходів, щоб покінчити із таким становищем;

-           звернути особливу увагу на стан, в якому перебувають мусульманські жінки, які можуть потерпати одночасно як від дискримінації по відношенню жінок у цілому, так і від дискримінації по відношенню до мусульман;

-           слідкувати за тим, щоб програми шкіл та вищих учбових закладів – особливо в питаннях викладання історії – не представляли у викривленому вигляді історії релігій та культур, і щоб представлення ісламу не містило компонентів ворожнечі і загрози;

-           слідкувати за тим, щоб вивчення релігій в школах здійснювалось із поважанням культурного плюралізму і забезпечити у зв’язку із цим відповідну підготовку вчителів;

-           проводити консультації з місцевими мусульманськими общинами з питань засобів полегшення вибору і підготовки імамів, які будуть наділені, по можливості, певним досвідом і знатимуть общину, в якій вони будуть працювати;

-           заохочувати добровільний діалог на місцевому і національному рівнях з тим, щоб ознайомлювати населення з питаннями, яким слід приділяти особливо пильну увага для того, щоб запобігти соціальним і культурним конфліктам;

-           заохочувати різного типу дискусії серед представників професій, що пов’язані із сферою комунікації - особливо з представниками засобів масової інформації та рекламного сектору – стосовно створюваного ними іміджу ісламу та мусульманських общин та стосовно відповідальності, яка покладається на працівників цих областей з тим, щоб уникнути подальшого поширення упередженої та недостовірної інформації;

-               забезпечити нагляд за ефективністю та оцінку ефективності всіх заходів, яких було вжито з метою боротьби з нетерпимістю і дискримінацією по відношенню до мусульман.