CRI(98)30
Version ukrainienne
Ukrainian version
Європейська комісія
проти расизму та нетерпимості
Загальнополітична рекомендація
ЄКРН № 4:
Національнідослідження,
що Грунтуються на досвіді
й сприйнятті Дискримінації та расизму
з точки зору потенційних жертв
Страсбург, 6 березень 1998
Secretariat of ECRI
Directorate General of Human Rights and Legal Affairs
Council of Europe
F - 67075 STRASBOURG Cedex
Tel.: +33 (0) 3 88 41 29 64
Fax: +33 (0) 3 88 41 39 87
E-mail: [email protected]
Наша ВЕБ-сторінка: www.coe.int/ecri
Європейська комісія проти расизму і нетерпимості:
Згадуючи Декларацію, прийняту на Саміті глав держав і урядів держав -- членів Ради Європи у Відні 8‑9 жовтня 1993 року;
Згадуючи, що План дій у боротьбі з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом і нетерпимістю є частиною цієї Декларації і закликає Комітет міністрів створити Європейську Комісію проти расизму та нетерпимості, яка мала б повноваження давати загальнополітичні рекомендації державам-членам;
Згадуючи також Заключну декларацію і План дій, прийняті главами держав і урядів держав -- членів Ради Європи на другому Саміті, що відбувся в Страсбурзі 10-11 жовтня 1997 року;
Підкреслюючи, що в Заключній декларації підтверджується, що метою держав -- членів Ради Європи є побудова вільного, більш терпимого і справедливого європейського суспільства, і що Декларація містить заклик активізувати боротьбу з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом і нетерпимістю;
Згадуючи, що в Загальнополітичній рекомендації № 1 Європейська комісія проти расизму і нетерпимості закликає держави збирати, якщо це необхідно і відповідно до європейських законів, нормам і рекомендацій щодо захисту баз даних і права на приватне життя, дані, які дозволять оцінити становище і досвід груп, що перебувають в особливо критичному становищі відносно расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості;
Підкреслюючи, що статистичні дані щодо актів расизму та дискримінації, а також становища груп меншин в усіх сферах життя є вирішальними для визначення проблем і вироблення політики;
Переконані в тому, що такі статистичні дані треба доповнити інформацією про позиції, переконання і сприйняття;
Вважаючи при цьому, що крім досліджень, що проводяться серед широкої громадськості, дуже своєчасними і цінними джерелами інформації мають стати дослідження з вивчення досвіду потенційних жертв та усвідомлення ними фактів расизму і дискримінації;
Вважаючи, що для висвітлення проблем і покращення становища результати таких досліджень можна використовувати в різний спосіб;
Вважаючи також, що визнання дієвості досвіду та сприйняття потенційних жертв є важливим фактором як для населення в цілому, так і для вразливих груп зокрема;
Вітаючи те, що подібні дослідження вже було проведено в кількох державах-членах;
Звертаючи увагу на те, що проведення подібних досліджень у Європі дасть більш детальну картину стосовно расизму та дискримінації як на національному, так і на європейському рівнях;
рекомендує урядам держав-членів вжити заходів для забезпечення проведення національних досліджень щодо досвіду і сприйняття расизму та дискримінації з точки зору потенційних жертв, керуючись при цьому принципами, що наводяться у Додатку до цієї Рекомендації.
Додаток до загальнополітичної рекомендації № 4
Керівні принципи проведення досліджень щодо досвіду
і сприйняття расизму та дискримінації з точки зору
потенційних жертв
1. Метою такого типу досліджень, як підкреслено в цій Рекомендації, є одержати картину проблем з питань расизму та нетерпимості з точки зору вже постраждалих, а також потенційних жертв. Цей новітній підхід передбачає проведення досліджень серед представників різних груп, які є вразливими до проявів расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості, а також містить питання, спрямовані на одержання інформації щодо їх досвіду, пов’язаного з расизмом і дискримінацією. та сприйняття ними різних проявів суспільства, в якому вони живуть, з цієї точки зору. Зібрана інформація, таким чином, стосується сприйняття і досвіду членів вразливих груп. Вона може доповнити і збагатити більш загальну інформацію про випадки расизму і рівень дискримнації в різних сферах, а також дані відносно вибору і ставлення більшості населення до груп меншин і питань расизму та нетерпимості.
2. Планування і проведення таких досліджень може бути доручено науковцям чи інститутам, які мають досвід роботи в ділянці расизму та нетерпимості, при цьому галузеві дослідження мають виконуватись дослідницькими установами, що займаються проведенням досліджень.
3. Вибір груп меншин як «категорій» досліджень залежить від національних умов і може включати, наприклад, групи іммігрантів, національних меншин і/або інші вразливі групи.
4. Вибираючи групу для включення до «категорій», треба враховувати такі фактори, як чисельність вразливої групи населення і вже наявну інформацію про ступінь дискримінації, якої зазнає кожна група (наприклад, статистика зайнятості, інформація щодо скарг на певний вид дискримінації).
5. Для проведення основних порівнянь можна застосовувати залучення «контрольних» чи «контрастних» груп: наприклад, можна включити в дослідження меншину, яка загалом не мала серйозних проблем, пов’язаних із дискримінацією та расизмом.
6. Якісна демографічна статистика, у тому числі інформація про такі змінні величини, як місце народження, етнічне походження, релігійна конфесія, рідна мова, громадянство та ін., сприяє проведенню подібних досліджень. Якщо така інформація недоступна, треба шукати інших шляхів визначення необхідних респондентів та одержання від них інформації.
7. Треба пам’ятати, що дуже важко охопити в дослідженнях деякі групи, які перебувають у найбільш небезпечному становищі стосовно расизму та дискримінації, наприклад, нелегальних мігрантів.
8. Крім питань, пов’язаних із соціально-економічною сферою, а також іншою інформацією про окремі факти, у цьому дослідженні можуть розглядатись такі важливі проблемні напрямки:
- питання про конкретне становище, зокрема щодо контактів з різними органами влади (наприклад, поліцією, службами охорони здоров’я і соціального забезпечення, освітніми закладами), а також з іншими закладами (банки, агенції з нерухомості) і установами (роботодавці, ресторани, місця відпочинку, магазини); питання може бути сформульовано таким чином: скільки разів протягом конкретного часу (наприклад, за останній рік чи п’ять років) респонденти були жертвами несправедливого ставлення внаслідок того, що вони є представниками групи меншини, і якого саме несправедливого поводження вони зазнали?
- питання щодо розуміння можливості брати участь в житті суспільства на засадах рівноправності та усвідомлення необхідності вжити конкретних заходів для покращення становища меншин, а також розуміння того, до якої міри ці можливості вже реалізовано (в питаннях, наприклад, шансів досягти успіхів в освіті та професійному навчанні, можливості працевлаштуватись).
- питання щодо сприйняття і усвідомлення: теми, що досліджуються, можуть, відповідно, включати такі питання: ступінь довіри в установах;ставлення до політики щодоіммігрантів і меншин; оцінка країни, як расистської чи ксенофобістської; проблеми, що пов’язані з релігією, ставленням до інших груп, труднощами, шо виникають у встановленні контактів з більшістю населення; ідентифікування в країні проживання і країні походження; плани відносно того, залишатись чи повертатись додому; питання щодо того, де особа почуває себе «як вдома» та ін. Включення подібних питаньдозволить розкрити цікаве співвідношення між ступенем дискримінації, якої зазнавали особи, та різним ставленнями і сприйняттям.
9. Треба відзначити, що ці питання спрямовані головним чином на накопичення інформації щодо суб’єктивного досвіду з дискримінації. Але надзвичайно важко досліджувати акти дискримінації об’єктивно і «під час перебігу», тому що вони можуть траплятися в повсякденному житті на кожному кроці. Звіти, що містять інформацію про суб’єктивний досвід з дискримінації, є індикаторами, вартими довіри, зокрема у випадках, коли ця інформація співставляється з інформацією іншого типу, наприклад, зі статистикою зайнятості, даними поліції, зверненнями до судів та ін.
10. Через певний час можна провести ще одне дослідження для того, щоб прослідкувати еволюцію проявудискримінації та расизму в часі або включити в дослідження інші групи.
11. Висновки дослідження можна використовувати різними способами: наприклад, для висвітлення стану справ у сферах, де терміново необхідно вжити заходів; для оцінки і випрацювання політики з урахуванням досвіду та інтересів відповідних груп; для збільшення обізнаності та усвідомлення громадськістю проблем дискримінації з точки зору жертв; для підвищення обізнаності тих осіб, що працюють у відповідних сферах, стосовно сприйняття їхніх інститутів та діяльності групами меншин (наприклад, працівники поліції, підприємств сфери обслуговування, роботодавці та ін.).